про все

Харчування по-японськи: 4 золотих правила

Японська кулінарія викладає нам урок мудрості омолодження та оздоровлення організму через їжу. Раціон японців відрізняється від західного, перш за все, за рівнем калорійності, споживання білків і жирів.

Процес харчування в Країні висхідного сонця, що має свої давні, що йдуть з глибини століть традиції, схожі на симфонію, де кожна звукова лінія має особливе магічне значення, а все разом творять справжні дива.

Японське харчування дозволить

  • підвищити витривалість;
  • зміцнити розхитався здоров’я;
  • забути про вік (якого у японок просто немає).

Попри те, що в останні десятиліття японці стали виявляти цікавість до європейських страв, все ж перевага віддається традиційним блюдам національної кухні, основою якої є наступні продукти:

  • рис;
  • овочі;
  • риба та морепродукти.

Японська кухня продовжує зберігати специфіку. Раціон тут відрізняється від західного, перш за все, за рівнем калорійності, споживання білків і жирів, а також за своєю структурою: явна перевага рослинних білків над тваринами, причому істотна частка тваринного білка споживається коштом рибних продуктів, і важливе місце займає рис. В цілому, раціон менш калорійний, ніж в більшості країн.

Добре відомо, що всіх розсудливих людей вже давно закликають вживати менше жирів тваринного походження, продуктів, що містять холестерин, сіль і цукор, а замість цього є такі продукти, які містять досить клітковини. І саме японська кухня багато в чому відповідає таким рекомендаціям.

Основні правила харчування в Японії

Перше правило — невеликий обсяг порцій

Будь-який з нас може з’їсти так багато і так швидко, що важко буває усвідомити, а що, власне, він з’їв і якого це було смаку. Жадібно ковтати, не розжовані шматки їжі, потім ще і ще — до повного сп’яніння. Чому ж ми такі нерозумні, що гріх обжерливості зрештою призводить нас до страждань? Нестриманість перетворює на смертельну отруту їжу, призначену для збереження життя.

Те, що японці їдять маленькими порціями, мабуть, приносить не тільки чималу користь їх організму, а і їх естетичному почуттю.

І перший крок, який можна зробити для правильного харчування, — це всього лише змінити звичні неосяжні тарілки на більш мініатюрні. У маленький посуд ви просто фізично не зможете покласти велику порцію.

Потім діємо таким чином. У перший тиждень зменшуємо кількість порції на 1/5, в наступну — на 1/4. Таким чином, через 3-4 тижні ми зможемо без особливих для себе зусиль зменшити звичну порцію вдвічі.

Коли порція велика, часто просто за інерцією, без особливого апетиту, людина поглинає таку кількість їжі, яка організму зовсім не потрібна і навіть шкодить. Помірність лежить в основі гарного здоров’я. Просто «мало є» — це вже спосіб позбутися від деяких хвороб, що з’являються від перенасичення й отруєння.

Друге правило — свіжість і відповідність сезону

Чим свіжіший продукт використовується для приготування страви, тим більше в ньому корисних і потрібних організму речовин. А японці, як відомо, вельми трепетно ​​ставляться до свіжості продукту, з якого збираються готувати.

За наявності на японському столі того чи іншого продукту можна безпомилково визначити пору року, не заглядаючи в календар, оскільки смаки японців знаходяться в повній гармонії з природою. Вони, як правило, вживають тільки ту їжу, яка вважається найбільш соковитою і, відповідно, свіжої для конкретного часу. Наприклад, всі знають, що в кінці весни особливо гарний молодий зелений чай, паростки бамбука і лосось. А восени найкраще виставляти на стіл страви з макреллю і першими грибами мацутаке.

Ні для кого вже не секрет, що овочі, які використовуються по сезону, набагато корисніше для здоров’я. І в Японії вибір їжі багато в чому визначає сезон і пора року. Зазвичай в ходу саме те, що якраз дозріває в полі або на грядках. Наприклад, мало хто з японців буде купувати тепличну суницю, прекрасно розуміючи, що у свій сезон вона набагато смачніше і корисніше. Крім того, японці прагнуть вживати саме ту рибу, яка виловлюється не інакше як в цю пору року.

Японія лежить величезною дугою з північного сходу на південний захід. І кліматичні умови задають японської кулінарії не тільки сезонні, а й місцеві прикмети.

  • На півночі, наприклад, не можна обробляти рис, але там чудові умови для вирощування кукурудзи та картоплі, а також для розведення тварин. Їжа для сіверян, на думку японців, повинна бути більш калорійна, тому типова для всієї Японії локшина «рамен» на Хоккайдо подається зі щедрим шматком масла. З тієї ж причини — підвищені енерговитрати — в префектурах Північної Японії вельми популярна юшка о-набе, зварена з крабів, черепашок і горбуші. (В водах Хоккайдо водиться незліченна кількість прекрасного лосося.)
  • Свої особливості має кухня і в регіонах Канто з центрами в Токіо, Йокогамі, а також кухня регіонів Кансай і островів Рюкю. Наприклад, соєвий соус в Канто смаком і кольором помітно відрізняється від соусу з Кансі. Також дуже принципові для японця відмінності існують у формі й смаку маринадів, суші та солодощів.
  • У Кіото вишукана кухня, рецепти якої були створені тисячоліття назад кухарями імператорського палацу. Нагоя славиться пшеничною локшиною «удон» і солодким рисовим желе.
  • Паломники в буддійських храмах на острові Сікоку люблять івасі, мандарини та місцеву локшину.
  • А острів Кюсю відомий своїм чаєм, морепродуктами та фруктами. Тут відчувається вплив китайської кулінарії.

На вибір їжі в Японії, крім сезону, кліматичної зони, впливає ще й погода. У літні спекотні дні японці намагаються вживати їжу, яка приносить відчуття прохолоди. А відчуття свіжості, на їхню думку, дають такі делікатеси, як вугор, восьминіг і морські молюски. Охолоджують, крім того, ще й різного виду желе.

Восени японці вважають за краще поглинати смажені каштани, локшину з гречаної муки й гриби.

Пізньої ж восени вони вживають сашимі — нарізану смужками сиру рибу і підігріте до температури 36,6 градуса саке. У холодну зимову пору японці люблять зігрівальний набе. Цю юшку вони їдять безпосередньо під час готування, наливаючи собі прямо з киплячої каструлі.

А в спекотні літні дні остров’яни їдять холодний різновид набе під назвою сябу-сябу.

Таким чином, в зимовий холод — м’ясо, риба і зігрівальні напої та супи, в літню спеку — холодні супи, освіжаючі види морської живності, холодна локшина рамен і салати.

За останні півстоліття японська кухня, звичайно ж, як і кухні будь-якої країни світу, збагатилася різними варіантами fast food. Це гамбургери та чипси, попкорн і швидкорозчинні супи. Зрозуміло, справжні цінителі національних традицій виступали проти цього процесу американізації. Але все ж відгородитися від малопоживних, а часом і малокорисних для здоров’я варіантів fast food японцям не вдалося. Але вони, з властивою їм архаїчною мудрістю, спробували хоч в якійсь мірі «японізіровати» заокеанські страви. Так з’явилися картопляні чипси з приправами з водоростей, спагеті зі звичною для смаку остров’ян трісковою ікрою і морозиво з додаванням зеленого чаю …

Третє правило — близькість до натурального, початкового стану продукту

Японська кухня відрізняється від європейської й навіть від азійської, наприклад китайської, тим, що проявляє невимовну повагу до первісного зовнішнього вигляду продуктів, які при цьому повинні бути свіжими та по можливості найвищої якості.

Місцеві кухарі прагнуть зберегти зовнішній вигляд риби та овочів, щоб після приготування вони візуально залишилися б самі собою, створивши ілюзію того, що з ними нічого не сталося.

Четверте правило — збереження вітамінів і мінеральних речовин

Дуже важливо, як ми готуємо продукти. Від цього багато в чому залежить, наскільки енергетично наповнена буде їжа і скільки вона принесе користі. Японці готують таким способом, що вітаміни й мінеральні речовини добре зберігаються. Тут важливий правильно обраний температурний режим. Важлива й особлива нарізка, наприклад овочів. Японці вміють це так робити, що овочі не тільки виглядають привабливіше, але і готуються швидше. А як відомо, чим менше витрачено часу на варіння, тим більше вітамінів і мінеральних речовин зберігається в продукті.

Всім відомі корисні сторони вегетаріанського столу. Клітковина, вітаміни — все це життєво необхідно нашому організму. І дуже доступно практично кожній людині, хоч би якого достатку він не був.

Різноманіття японського вегетаріанського столу дивує винахідливістю. Тут і салати з редьки «дайкон», і огіркове — морквяні скульптури на столі. Японці вживають і дикорослі рослини, такі, наприклад, як корінь лопуха «гобо», трави, водорості, що приносять організму вітаміни та мінерали. Словом, тут є чому повчитися.

З книги «Японське диво — харчування», Ніші Кацудзо

взято

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *