життєві історії

Хто сказав, що в 50 потрібно виглядати на 30?!

Моя подруга потрапила в халепу — купила «омолоджуючу» косметику за небувалі гроші.

Те, що це — «разводняк», вона зрозуміла тільки удома. Її «упіймали» на страху перед старінням. Тепер у неї кредит і пенсія, з якою потрібно цей кредит погасити.

Вона така не одна, багато жінок попалися на цю вудку — через страх перед зморшками й іншими ознакам віку.

Хитрі продавці знають про ці комплекси й маніпулюють: «Яке у вас жахливе обличчя! Ви виглядаєте на 50 років! А ось з нашою косметикою»…

Якби мені так сказали, я б відповіла: «А вам яка справа? Я виглядаю на свій вік — і що? Чому я в 50 повинна виглядати на 30»? Мене б тільки розсердила така розмова.

Звичайно, прагнення бути привабливіше — нормальний стан жіночого розуму. Так було завжди, в усі віки. Велика Клеопатра для збереження молодості й краси приймала молочно-медові ванни (чи це легенда?) і інші «багаті й знамениті» теж не відставали. При цьому, здоровий глузд говорить про те, що можна виглядати добре, просто регулярно доглядаючи за собою, не витрачаючи гроші на «супермодні» косметику і процедури.

Ще мені здається дивним, коли говорять: «Мені 50, а в душі — все ще 18»! Що за кокетування? Що означає — «бути молодим душею»? Мені 50+, а я в «класики» чи що стрибаю?

Чому ми соромимося не лише зовнішніх ознак старіння, але і того, що стали іншими? Чому ми не гордимося тим, що тепер розумніше, мудріше? Що це таке — «мені в душі 18»? Це що — робити дурниці, закохуватися не в тих людей, переживати про свою зовнішність, вірити усім підряд, бути наївною дурною? Що в цьому хорошого?

Чомусь це вважається круто. «Молода душа» і «стара душа» — це що? Набиратися розуму, дорослішати, більше знати, краще розуміти себе і людей, відрізняти істинні цінності від неправдивих, мати власну думку з будь-якого приводу, не переживати по дурницях — це і є дорослішання душі. Це недоступне 18-річним. Ніхто з нас по суті не має в 50+ «молодої душі» з усіма описаними ознаками, інакше — життя нас нічому не вчить.

Здається, гордитися потрібно якраз, навпаки, тим, що в 50+ ми досить розумні й мудрі, щоб не робити дурості. А якщо доросла людина, стрімголов, кидається в пучину пристрастей або авантюри, то яка ж в цьому заслуга, чим гордитися?

Одного разу я побачила фото однокласниць, які відмічали 50 років випуску свого класу. При цьому вони одягнулися як учениці — в шкільні форми й білі фартухи, пов’язали краватки та бантики, думаючи, що це смішно і весело. На жаль, у мене, наприклад, це не викликало нічого, окрім розчарування. Було не смішно, а сумно. Що молодиться, навіть жартома, жінка викликає жалість.

В порівнянні з 18-річними ми, нарешті, набуваємо свободи. Чим старше, тим вільніше! Що хочу, то і роблю! Щасливі тільки вільні люди, які дозволяють собі бути собою і жити на власний розсуд. В молодості ми бунтуємо, але залежимо від батьківського слова, від думки однолітків.

А тільки тепер, в 50+, ми розуміємо, що можемо жити за власним сценарієм. Ми можемо прийняти або ні свій вік, минулі помилки, зморшки та вік.

Ключове слово — «прийняти», побачити в цьому плюс.

Скажу чесно, не хочу я свої 18. Мені зараз набагато краще живеться, тому що мої внутрішні зміни ніщо в порівнянні із зовнішніми. Вони мене радують значно більше, чим розстроюють ознаки віку.

P.S. Звичайно, мені шкода мою подругу! Я зроблю все, щоб допомогти їй не лише повернути гроші, але і набути свободи. Свободу бути собою.

взято

 

Facebook Comments
facebook