психологія

Кожен новий етап нашого життя оплачується кризою

За все доводиться платити. Кожен новий етап нашого життя оплачується кризою. А криза — це завжди зміни. І коли людина відчайдушно чіпляється за роль, яка себе вже вичерпала, він починає потихеньку сповзати до емоційного банкрутства.

«Будь-який перехід на новий етап оплачується кризою. Так або інакше. Самобутність оплачується соромом. Вихід із залежності оплачують розривом. Народження оплачується болем. Близькість оплачують компромісами. Свободу — самотністю. І так далі.

Якщо людина затрималася в ролі, яка себе вже вичерпала, він починає потихеньку сповзати до емоційного банкрутства. У нього вже немає сил, немає мотивів, немає інтересу. Таких людей навкруги множина. Матері, що говорять з підлітками як з дволітками. Директори, що плюють на звіти. Тридцятирічні німфетки. Вічні студенти, доброчесні чоловіки, правдолюби й ще пітьма персонажів.

Чим довше затримуєшся у вичерпаній ролі, тим більше стаєш персонажем, усі репліки якого передбачувані, а кроки прописані. Директори банкротують, німфетки спокушають, матусі звинувачують і так далі.

Що тут ще скажеш? Потрібно у кінці підвести мораль, але в цьому немає правди, коли твоя власна криза стоїть перед носом як велике темноводне озеро, в яке треба пірнути цілком, не знаючи, чи вистачить тобі повітря. Бути готовим потонути, так і не торкнувшись дна. Або пробити його власною головою, вийшовши з іншого боку. Бути готовим до своєї неготовності.

У людей, що входять в кризу, є ілюзія, що вони зможуть зберегти життя незмінним. Ті ж зв’язки, та ж особа, той же рівень. Але криза — це завжди зміни. В першу чергу того, що найскладніше міняти. Інакше він не був би кризою.

Рано чи пізно в нього доведеться увійти. Зволікаючи на березі, ти все одно платиш своїм часом, силами, і, зрештою, життям. Так або інакше».

взято

Facebook Comments