про все

Поставити фінальну крапку, щоб рухатися далі і знову жити

«Ви не зможете почати наступну главу свого життя, якщо постійно перечитуватимете попередню»

Я хотіла б себе вважати тією людиною, хто спокійно відноситься до розлучень з людьми, яка здатна йти по життю далі, не особливо переживаючи із цього приводу.

Я часто думаю про ті сльози, часу й енергії, які я могла б заощадити, якби не відчувала необхідності розставляти точки над «i», якби я не мучилася, намагаючись вивести людей, з якими у мене закінчувалися стосунки, на ці сердечні й такі «важливі» розмови.

Впродовж багатьох років я жила з переконанням, що у будь-яких стосунків має бути свій формальний кінець, і для того, щоб рухатися далі, між двома партнерами повинна відбутися фінальна, розставляючи все по місцях, розмова.

У житті далеко не усі стосунки можна назвати щасливими. Визнавши це, ви зможете набагато легше виходити з токсичних взаємовідносин або тих зв’язків, які не сприяють вашому зростанню або щастя. Але чи можна це зробити без фінальної розмови з людиною, яка з тих або інших причин перестала бути для вас близьким?

Насправді, бажання поставити фінальну крапку є абсолютно нормальним. І я щиро вірю, що це необхідна частина циклу стосунків. Проте, чим більше я думаю на цю тему, тим більше переконуюся, що проблема полягає не в самій цій фінальній крапці, а у відношенні до неї.

Коли ми думаємо про формальне завершення зв’язку, то на думку спадає певний образ або ідея.

Нам зазвичай видаються дві сторони стосунків, які в розмові один з одним, плакавши й сміючись, відпускають один одному усі гріхи, щоб піти далі кожен своїм шляхом.

Ця розмова може завершитися обіймами, а може і ні.

Головне, щоб дві людини змогли знайти в собі сили визнати, що це кінець.

Важко починати щось нове, коли ви ще не розібралися із закінченням чогось старого.

Завершення — це те, до чого ви повинні прийти усередині себе, тому що частенько для цього недостатньо просто поставити формальну точку.

Чим більше я розмірковую над проблемою завершення стосунків, тим більше приходжу до висновку, що для цього не може існувати якоїсь певної формули. Люди для цього можуть використати мільйони різних форм. Якщо ви подивитеся на проблему «фінальної крапки» з нового боку, я упевнена, що ви зможете відкрити для себе деякі аспекти, про які ви навіть і не підозрювали.

Стосунки не завжди завершуються якимсь жестом або розмовою. Можливо, для цього вам доведеться встановити нові межі у ваших стосунках, для чого ви уперше знайдете в собі сили сказати вашій близькій людині «ні».

Чи, можливо, ви зрозумієте, що пора ставити крапку, коли поставите себе на місце коханої людини та усвідомите, що не все так веселково, як вам до цього здавалося.

Якщо ви почуваєте себе таким, що заплутався, то, можливо, вам здасться корисною розповідь про мій особистий досвід.

Моя мати страждає нарцисичним розладом особи, в якому, безумовно, проявляються риси й біполярного розладу.

Упродовж більшої частини мого життя наші стосунки були дуже складними. Відколи мені виповнилося 13 років, у нас була безліч сварок, які могли тривати хвилинами, годинником, днями, тижнями, місяцями й навіть роками.

Ці наші розриви здавалися такими невизначеними. Мені було завжди незрозуміло, чи то цей розрив назавжди, чи то лише на якийсь час. Я ніколи точно не знала, чи варто мені в цій ситуації докласти зусилля для відновлення наших стосунків, або краще поставити остаточну крапку і почати рухатися далі.

Інший раз я хотіла, щоб це було остаточно, оскільки це допомогло б мені оправитися від психологічного насильства, і я змогла б жити новим життям, в якому на зміну ненависті до себе прийшла б любов до власного «я». Але як я могла це зробити?

У нас не було офіційних розмов на цю тему.

А мамині смс, типу, «Шкода, що я не зробила свого часу аборт», або «З цієї миті ти мертва для мене, забудь мій номер» я не сприймала як свідоцтво остаточного розриву.

Мені завжди здавалося, що насправді вона так не вважала. Або може бути я сама не була готова рухатися далі, тому боялася розглядати її повідомлення у якості фінальної крапки.

Впродовж багатьох років я вдавалась в питання: «Що мені дозволило б рухатися далі»?

Потім я заспокоїлася і прислухалася до самої собі.

Я зрозуміла, що хочу почути її вибачення, або, якщо вона цього не може зробити, мені було треба, щоб ми сіли й тверезо обговорили усі наші нерозуміння. Я вважала, що це являється єдиним способом зібрати себе наново і почати жити повноцінним життям.

Після багатьох років терапії, читання інформації на цю тему, інтенсивного самоаналізу і сліз я зрозуміла, що ці розмови мені нічого не дадуть. Моя мати навіть не здатна навіть подумати, що вона може мати хоч якісь недоліки. Вона просто не в змозі дати те, що, як я думала, мені треба.

Якраз тоді, коли я відчула, що знову довела себе до самого дна, я зрозуміла, що можу розставити усі крапки над «i» в наших стосунках з матір’ю і розібратися сама з собою самостійно, без її участі.

Я почала довгий шлях до пізнання себе і роботі над собою. Оточила себе любов’ю і турботою, і постаралася дати собі те, що інші були не в змозі.

Можливо, я не досягла всього, що я хотіла, але, все ж, я змогла дістатися до того місця, в якому у мене, нарешті, вийшло зрозуміти й прийняти свої стосунки (чи, вірніше, їх відсутність) з моєю матір’ю.

І тепер я була готова рухатися далі й почати нову главу свого життя. Як здорово, що тепер я можу дійсно йти вперед. Іноді це мені дається легше, ніж іншим. А бувають моменти, коли мені хочеться все кинути, оскільки заради того, щоб я могла почувати себе добре, я витрачаю надто багато сил.

У важкі дні я вчуся проникати всередину себе. Я практикую позитивні розмови з самою собою, хвалю себе за пройдений шлях і нагадую собі, що якщо зуміла поставити фінальну крапку в стосунках з матір’ю, то, значить, я обов’язково знайду сили завершити й усі інші токсичні стосунки. І для цього я повинна продовжувати працювати над своєю особою і не втрачати віру в себе.

Якщо ви відчуваєте, що вам не комфортно з якою-небудь людиною і прийшла пора завершити стосунки з ним, якщо ви відчуваєте, що який-небудь етап вашого життя вичерпав себе, то не варто соромити або намагатися змінити свою особу. Просто віднесіться до цього як до нової можливості попрактикувати свою здатність ставити фінальну крапку.

Шлях до цього рідко буває легким і визначеним, але я запрошую спробувати подивитися на цей процес з нової точки зору.

Пам’ятайте, що ви маєте бути ніжні й добрі з самим собою. Це нормально, що ви знаходите слабкі місця у своїх діях, але, будь ласка, не випускайте з уваги свої успіхи, незалежно від їх розміру.

Зосередьтеся на думці, що ви маєте здатність самостійно знаходити те рішення, яке вам раніше навіть в голову не могло прийти. Повірте у свої сили, в те, що ви можете бути вільні. Насолоджуйтеся думкою, що все знаходиться під вашим контролем.

Якщо у вас вийшло розставити усі крапки над «i», пам’ятайте, що ви вчинили справжній вчинок, за який ви гідні великої похвали.

взято

Facebook Comments