цікаве

Притча про можливості, які ми часто упускаємо

Упродовж нашого життя Всесвіт завжди пропонує нам можливості, які допоможуть нам жити щасливіше або навіть змінити свій шлях. Але ми буваємо настільки зайняті собою, своїми думками, що не звертаємо уваги на людей, які приходять до нас. Тому що іноді завдяки допомозі іншим ми можемо отримати те, про що мріємо. Ми не уміємо взаємодіяти з іншими із-за свого егоїзму, а потім скаржимося на Всесвіт що він несправедливий стосовно нас.

Існує легенда, згідно з якою до кожного з нас одного разу в життя приходить Бог. Причому він може явитися у будь-якому вигляді — промоклого котеняти, старого, жебрачки — і наша доля складеться залежно від того, як ми поведемося у хвилину такої зустрічі.

А є така притча:

Жила-була на світі людина. І були у неї три мрії: мати хорошу роботу з високим окладом, одружитися з красивою доброю дівчиною й стати відомим всьому світу.

Впродовж життя багато історій з ним відбувалося, ми розповімо про три з них:

Зимовим холодним ранком молода людина поспішала на співбесіду у відому компанію. До зустрічі залишалося 5 хвилин, а йому ще треба було пробігти квартал. Раптом прямо перед ним посковзнулася і впала літня людина. Наш герой подивився на чоловіка, вирішив, що він п’яний і, не подавши руки, побіг далі. На щастя, він встиг на співбесіду вчасно. На жаль, на роботу мрії його не узяли.

Літнього теплого вечора людина прогулювалася містом. Помітивши вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було трохи, але п’єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення представлення почулися оплески й люди почали розходитися. Наша людина теж повернула було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п’єси, старенька клоунеса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але людина не захотіла вести бесіду і, гидливо відвернувшись, пішов додому.

Одного осіннього дощовитого вечора людина поспішала додому з дня народження друга. День видався важким і він мріяв скоріше прийняти ванну і заснути в теплому м’якому ліжку. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лавочці біля будинку нашого героя. Вона була одна, без парасольки, і тільки капюшон легкої курточки рятував її від холодного дощу. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього по допомогу. У неї сталося щось в сім’ї і їй дуже хотілося поговорити з кимось по душах. Людина замислився, перед його поглядом з’явилися ванна і ліжко, він пробурмотів, що страшенно зайнятий і поспішив в під’їзд.

Людина прожила нещасливе життя. І пішла…

Потрапивши на небеса, людина зустріла свого ангела-хранителя. — Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне і нікчемне життя. У мене були три мрії, але жодна з них не збулася. Який жаль. — Гм. Друг мій, я зробив все, щоб усі твої мрії утілилися в життя, але для цього тобі треба було усього лише раз подати руку, розплющити очі та зігріти серце. — Про що ти? — Пам’ятаєш людину, що впала на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину. Та людина була генеральним директором фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала запаморочлива кар’єра. Все, що від тебе було потрібно — подати руку.

Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличного представлення підійшла до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе було потрібно — розплющити очі.

Пам’ятаєш жінку, що плаче, біля твого під’їзду? Був дощовитий вечір, вона наскрізь промокла від дощу і сліз. Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися у своїй квартирі, вислухав і утішив, вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга прославилася б на весь світ і ти разом з нею, оскільки на головній сторінці автор вказала б ім’я того, хто став музою цього твору. Все, що від тебе вимагалося тоді — лише невелика іскра твого серця.

Ти був неуважний, мій друг.

Людина зітхнула і пішла по місячній доріжці в зоряну далечінь.

Мораль: прислухайся до світу, він пропонує можливості. А про допомогу треба не лише уміти просити, але і з гідністю прийняти.

взято

Facebook Comments