цікаве

Притча про кільце

Притча про кільце

Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав: — Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Все навколо твердять, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, Майстер, допоможи мені!

Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів:

— Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, — і, трохи подумавши, додав: — Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі в твоїй.

— С … з задоволенням, Майстер, — пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його в черговий раз відсувають на другий план. — Добре, — сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелике кільце з гарним каменем.

— Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені треба терміново продати це кільце, щоб віддати борг.

Постарайся взяти за нього побільше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Скачи ж і повертайся якомога швидше! Юнак взяв кільце і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати кільце торговцям, і ті спочатку з цікавістю розглядали його товар.

Але варто було їм почути про золоту монету, як вони тут же втрачали до кільця всякий інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб’язно пояснив йому, що золота монета — це занадто висока ціна за таке кільце і що за нього можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну.

Почувши слова старого, молода людина дуже засмутилася, адже він пам’ятав наказ Майстра ні в якому разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши увесь ринок і запропонувавши кільце добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра.

— Майстер, я не зміг виконати твого доручення, — із сумом сказав він. — У кращому разі я міг би виручити за кільце пару срібних монет, але ж ти не дозволив погоджуватися менше, ніж на золоту! А стільки це кільце не коштує.

— Ти тільки що вимовив дуже важливі слова, синок! — відгукнувся Майстер. — Перш, ніж намагатися продати кільце, непогано було б встановити його істинну цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за кільце. Тільки що б він тобі не відповів, не продавай кільце, а повертайся до мене. Юнак знову скочив на коня і відправився до ювеліра.

Ювелір довго розглядав кільце через лупу, потім зважив його на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака:

— Передай Майстрові, що зараз я не можу дати йому більше п’ятдесяти восьми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю кільце за сімдесят, враховуючи терміновість угоди.

— Сімдесят монет?! — юнак радісно засміявся, подякував ювеліра і щодуху помчав назад.

— Сідай сюди, — сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь молодої людини.

І знай, сину, що ти і є це саме кільце. Дорогоцінне і неповторне! І оцінити тебе може тільки істинний експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, чекаючи, що це зробить перший зустрічний?

взято

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *