цікаве

Дітям 50-60-70-80-х присвячується !!!

Якщо ви були дитиною в 50-і, 60-і, 70-і або 80-і, оглядаючись назад, важко повірити, що нам вдалося дожити до сьогоднішнього дня.

У дитинстві ми їздили на машинах без ременів і подушок безпеки. Поїздка на возі, запряженому конем, в теплий літній день була невимовним задоволенням. Наші ліжечка були розфарбовані яскравими фарбами з високим вмістом свинцю. Не було секретних кришок на бульбашках з ліками, двері часто вже не замикалися, а шафи не закривалися ніколи. Ми пили воду з колонки на розі, а не з пластикових пляшок. Нікому не могло спасти на думку кататися на велосипеді в шоломі. Жах!

Годинами ми майстрували візки й самокати з дощок і підшипників зі звалища, а коли вперше мчали з гори, згадували, що забули приробити гальма. Після того, як ми в’їжджали в колючі кущі кілька разів, ми розбиралися з цією проблемою. Ми йшли з дому вранці й грали весь день, повертаючись тоді, коли запалювалися вуличні ліхтарі, там, де вони були. Цілий день ніхто не міг дізнатися, де ми. Мобільних телефонів не було! Важко уявити. Ми різали руки й ноги, ламали кістки та вибивали зуби, і ніхто ні на кого не подавав до суду. Бувало всяке. Винні були тільки ми й ніхто інший. Пам’ятаєте? Ми ходили в синяках, звикаючи не звертати на це уваги.

Ми їли тістечка, морозиво, пили лимонад, але ніхто від цього не товстішав, тому що ми весь час носилися і грали. З однієї пляшки пили кілька людей, і ніхто від цього не помер. У нас не було ігрових приставок, комп’ютерів, 165 каналів супутникового телебачення, компакт-дисків, стільникових телефонів, інтернету, ми мчали дивитися мультфільм всім натовпом в найближчий будинок, адже «відиків» теж не було!

Зате у нас були друзі. Ми виходили з дому і знаходили їх. Ми каталися на «великах», пускали сірники по весняних струмках, сиділи на лавочці, на паркані або в шкільному дворі й базікали про що, хотіли. Коли нам був хтось потрібен, ми стукали у двері, дзвонили в дзвінок або просто заходили й бачилися з ними. Пам’ятаєте? Без попиту! Самі! Одні в цьому жорстокому і небезпечному світі! Без охорони!

Ми придумували ігри з палицями й консервними банками, ми крали яблука в садах і їли вишні з кісточками, і кісточки не проростали у нас в животі. Кожен хоч раз записався на футбол, хокей або волейбол, але не всі потрапили в команду. Ті, хто не потрапили, навчилися справлятися з розчаруванням. Деякі учні не були так кмітливі, як інші, тому вони залишалися на другий рік. Контрольні та іспити не поділялися на 10 рівнів, і оцінки включали 5 балів теоретично, і 3 бали насправді. На перервах ми обливали один одного водою зі старих багаторазових шприців!

Наші вчинки були нашими власними. Ми були готові до наслідків. Ховатися було нема за кого. Поняття про те, що можна відкупитися від Ментів або відкосити від армії, практично не існувало. Батьки тих років зазвичай ставали на бік закону, можете собі уявити ?!

Це покоління породило величезну кількість людей, які можуть ризикувати, розв’язувати проблеми й створювати щось, чого до цього не було, просто не існувало. У нас була свобода вибору, право на ризик і невдачу, відповідальність, і ми якось просто навчилися користуватися всім цим.

Якщо Ви один з цього покоління, я вас вітаю. Нам пощастило, що наше дитинство і юність закінчилися до того, як уряд купив у молоді свободу замість за ролики, мобілки, фабрику зірок і класні сухарики … З їх спільною згодою … Для їх же власного блага …

Насправді у світі не сім чудес світу, а набагато більше. Просто ми з вами до них звикли й деколи навіть не помічаємо. Ну хіба не диво перший радянський засіб після гоління? Пам’ятаєте? Шматочки газети?

А таке чудо, як тюнинг автомобіля Москвич-412? Пам’ятаєте? 5-копійчані монети по периметру лобового скла, хутряне кермо, епоксидна ручка коробки передач з трояндочкою і, природно, міліційний кашкет на задньому склі.

  • А гумка від трусів — це ж те ще чудо! Адже вона прекрасно тримає як труси, так і колготки та рукавиці!
  • Пиріжок з повидлом — ну хіба не диво? Ніколи не вгадаєш, з якого боку повидло вилізе!
  • Ще одне незрозуміле диво — підніміть, будь ласка, руки ті, у кого був нормальний вчитель праці … а не інопланетянин?
  • А таке чудо, авоська з м’ясом за кватиркою? Пам’ятайте: поліз діставати — пельмені впали!
  • А ось цей ось чудовий Матусів «развод»: «Я тобі зараз купую, але це тобі на день народження» ?!
  • Або ось ця чарівна бабусина фраза на прощання: «Тільки банки поверніть!»
  • А холодильник ЗІЛ пам’ятаєте, ось з такою ось ручкою? Це ж однорукий бандит! Смикаєш ручку — сиплються банки.
  • А, до речі, що до сих пір лежить в холодильниках на дверцях збоку? Ні, не яйця. І не кетчуп. На дверцятах збоку лежать … ліки!
  • Безкоштовна медицина — це теж диво. Лікар один, а черги дві — одна за талонами, а друга по запису. А ще і третя була — «Я тільки запитаю!»
  • Так, скільки ще їх було, цих чудес світу …
  • Маленьке віконце з кухні у ванну — що там дивитися, поясніть?
  • Взуттєва ложка — конячка …
  • Зубний порошок — чистить як зуби, так і срібло …
  • Хлопчик, який пісяє на дверях туалету …
  • Телевізор «Рубін» — береш пасатижі та тин-тин-тин!
  • Плавки з якорем … пам’ятаєте ?!
  • Молоко в трикутних пакетах!
  • А ви кажете: «Сім чудес світу!»

Ми раніше багато чого робили такого, що зараз і в голову не спаде робити. Більш того, якщо ти сьогодні хоч раз зробиш те, що тоді робив постійно — тебе не зрозуміють, а можуть і за божевільного прийняти.

Ну ось, наприклад, пам’ятаєте, автомати з газованою водою. Там ще була склянка гранована — одна на всіх. Сьогодні нікому і в голову не прийде пити із загальної склянки! (Сьогодні її вкрадуть через п’ять секунд після установки автомата, рівно за три секунди до того, як потягнуть і сам автомат …) А раніше ж всі пили з цих склянок … Звичайна справа! І адже ніхто не боявся підхопити якусь заразу …

До речі, ці склянки використовували для своїх справ місцеві п’яниці. І, уявіть собі, ви тільки уявіть це — вони повертали склянку на місце! Не вірите? А тоді — звичайна справа!

А ще в міських автобусах були каси з квитками по 5 копійок. І всі чесно кидали туди свої кровні й відривали квиток. Совість — найкращий контролер.

А люди, вішаючи простирадло на стіну, вимикають світло і бормочучи щось собі під ніс в темряві? Секта? Ні, звичайна справа!

Раніше в кожній хаті проходила церемонія, яка називалася — затримайте дихання — діафільм! Пам’ятайте це чудо ?! У кого зараз працює проектор діафільмів?

Дим валить, їдкий запах по всій квартирі. Дощечка така з письменами. Що ви уявляєте? Індійський великий жрець Арамонетрігал? Насправді це ви-жи-га-ня. Звичайна справа! Мільйони радянських дітей випалювали листівки матусям на 8 березня — Матуся, вітаю з міжнародним жіночим днем. Бажаю тобі мирного неба над головою, а твоєму синові — велосипед …

А ще всі сиділи у ванній, причому на опущеному стільчаку, причому в темряві — і світил там тільки червоний ліхтар … Здогадалися? Звичайна справа — друкували фотографії. Все наше життя на цих чорно-білих фотографіях, видрукуваних власними руками, а не бездушним дядьком з Кодак …

Ну ви ж пам’ятаєте, що таке фіксаж?

Дівчата, а ви пам’ятаєте «резиночки»? Дивно, але жоден хлопчисько на світі не знає правила цієї гри!

А збір макулатуру в школі? До сих пір мучить питання — навіщо? А я ж тоді весь татів архів Playboy туди відніс. І мені нічого за це не було!

Тільки матуся дивувалася, чого це батько став так прискіпливо перевіряти мої домашні завдання ?!

Здав близько 40 молочно-кефірних пляшок, щоб купити 1 жуйку «Laser» .. мда .. і ще була Tip & Top жуйка .. А наші кавові й полуничні взагалі не цінувалися, бо там не було вкладишів …

А ще на перервах всі грали в гру, перевертаючи вкладиші, ударом руки по нім.

А ще черевики Скороход, гімн о сьомій ранку, обов’язкова форма в школі й значок жовтеням, гарний такий, з молодим Леніним …

Ну про чебуречну у льодового тут вже немає сенсу говорити, все її пам’ятають ..

А ось! Щоденні черги в магазинах по хліб, і у двадцять разів довше черги за яким-небудь сиропом. Покупки товарів за талонами в 44-ий мав навіть свій закуток для цього.

А ще тема. Коли ми приїжджали до бабусі в село, то завжди йшли в магазини. І чому — бо там завжди був більший вибір різних товарів ..

А ще купа китайського ганчір’я з поїзда марок типу «Abibas», «Roobok» і магнітофонів марки «Sany» і «Panasound»

А ще не було підгузок, новомодних іграшок. Були шкіряні ремені які надягали один на одного і грали в конячок, білі гольфи в яких ходили в дитячий сад хлопчики та дівчатка. Були привітні сусіди по сходовому майданчику, матусі спокійно відпускали дітей гуляти, не боячись, що їх вкрадуть. І без всяких цивілізаційних наворотів з нас виростили гідне покоління. А найголовніше зараз всі, кудись поспішають, навіть у вихідні. А куди? Навіщо? Ніхто не відповість, бо ніколи … поспішаємо …

Так .. був час …))

Так, це ми були такими, а ось такими ми стали:

1. Помилково, ти друкуєш свій пароль системного доступу на мікрохвильовці

2. У тебе список з 15 номерів, щоб зв’язатися зі своєю родиною, яка складається з 3 чоловік

3. Ти відправляєш e-mail своєму колезі, що сидить в сусідній кімнаті

4. Ти втратив контакт зі своїми друзями або родиною, тому що у них немає адреси електронної пошти

5. Після робочого дня ти повертаєшся додому і відповідаєш телефоном так, немов ти ще на роботі

7. Ти впадаєш в стан паніки, якщо вийшов з будинку без мобільного телефону і ти повертаєшся за ним

8. Ти прокидаєшся вранці й перша річ, яку ти робиш — під’єднуюся до інтернету, навіть до того, як вип’єш кави

9. Ти схиляєш голову на бік, щоб посміхнутися: -)

10. Зараз ти читаєш цей текст, ти з ним згоден і посміхаєшся

11. Ще гірше, ти вже знаєш, кому ти перешлеш це повідомлення

12. Ти занадто захоплений, щоб помітити, що номер 6 в цьому списку відсутній

13. Тобі знадобилася лише секунда, щоб пробігти ще раз по рядках і переконатися, що номера 6 дійсно немає.

взято

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *